#АстрофизикИвановАнатолий #интервью #interview Нюансы апокалипсиса

                                        Нюанси Апокаліпсиса

Щоб врятувати людство від спеки, яка, на думку вчених, невідворотно прогресує у рамках загальновизнаного глобального потепління, світова спільнота щороку витрачає мільярди доларів.

Але, схоже, ті гроші вилетіли через індустріальні труби (головну концептуальну причину цього лиха) абсолютно даремно.

Як повідомили днями теоретики одразу більш ніж 20 титулованих наукових організацій світу, людству загрожує не температурне пекло, а навпаки — холод і голод.

Почнуться ці дві біди, на їхню думку, вже цього року й триватимуть три десятиліття.

Різкий поворот на всі 360 градусів у кліматичних прогнозах укотре викликав підозру, що науковці й понині не мають чіткого уявлення про будову вселенського простору.

А запропоновані ними концепції — не більше ніж теоретичні роздуми на задану тему.

Аби розставити всі крапки над «і», «УМ» вкотре звернулася за роз’ясненням до вітчизняного астрофізика Анатолія Іванова.

У своїх роботах він уже давно описує всі закономірності, що відбуваються у Всесвіті, пояснюючи найпроблемніші, з точки зору сучасної науки, явища.

Обіцяний крижаний апокаліпсис теж не став винятком.

«Усе змішалося в домі Облонських» 

— Анатолію Григоровичу, ви вже багато років стверджуєте, що  глобальне потепління — незворотне. Проте спричинене воно не стільки забрудненням навколишнього простору (на цьому наполягають наукові теоретики світу), скільки закономірними процесами, які відбуваються на Сонці в рамках життєдіяльності його «серцевинної» нейтронної зірки. І хоча між вашою й офіційною теорією існують великі розбіжності, їх об’єднують, принаймні, видимі ознаки температурних факторів. Але остання заява нинішнє бачення цих явищ перевернула, без перебільшення, з ніг на голову. У простому прикладному сенсі тепер нам потрібно запасатися не кондиціонерами новітнього покоління, а потужними обігрівачами. То ж до чого доцільніше готуватися людству? 

— Ви правильно згадали про нейтронну зірку діаметром 26,8 км, яка розмiщена в центрі Сонця. Саме вона визначає  поведінку нашого світила, і це дає можливість точно передбачати все, що буде з Сонячною системою і безпосередньо iз Землею в майбутньому.

— І що ж буде? Як сумістити факт підвищення середньої температури зі снігом влітку, до якого ми теж потроху вже звикаємо? Можливо, у гіпотетичному Льодовиковому періоді дійсно є певний сенс?

— А ви помітили, що у згаданій заяві науковців немає інформації про те, що рівень глобальної температури почав знижуватись, а льодовики перестали танути? Вони наводять приклади похолодання в окремих регіонах Землі, на суші й на морі, але нічого не повідомляють про підвищення температури в інших частинах планети. Втім рівень глобальної температури — це визначальний показник кліматичних процесів. 

У своїх наукових статтях про глобальне потепління я неодноразово писав, що надалі буде підвищуватись турбулентність в атмосфері Землі, яка супроводжуватиметься стихійними лихами і нестійкістю погодних умов. Через десятки років на літаках літати стане небезпечно. І навіть серед спекотного літа раптом відчутно може похолодати.

— Тобто, говорячи мовою класика, «Все змішалося у домі Облонських»? Про стабільний світ у рамках звичних зими і літа можна потроху забувати? 

— Так. Це прямий наслідок процесу формування Сонцем твердої темної кори, що властивий усім без винятку зіркам. Уникнути цієї закономірності ми не можемо. Зі стовідсотковою упевненістю можна сказати: кількість і площа темних плям буде весь час збільшуватись. Коли ми спостерігаємо за затемненням Сонця (навіть частковим), то відчуваємо, що стає прохолодніше.

А в майбутньому темні плями на Сонці будуть займати спочатку половину, а надалі і всю його поверхню. Тоді на Землі і на всіх планетах земної групи тимчасово може стати трохи прохолодніше. Але всі ці процеси будуть супроводжуватись збільшенням кількості і потужності викидів гарячої речовини з його надр. Хоча температура його поверхні буде по­ступово знижуватись, глобальна температура буде весь час підвищуватись. Це дуже складний і неоднозначний процес. 

Малий Льодовиковий період

— Але ж періоди тимчасового похолодання траплялися на Землі й раніше. Вчені це пояснюють зниженням сонячної активності, пік якої припав на 1645—1715 та 1790 — 1830 роки. То чому ж у рамках певної циклічності такі явища не можуть повторитися знову?

—  Я попередній випадок пов’язую з початком охолоджування поверхні Сонця після закінчення формування протонової оболонки і появою перших темних плям. Але потужних викидів гарячої матерії з його надр тоді ще не було.

— Тобто можна припустити, що новий Льодовиковий період не настане?

—  Тимчасові похолодання матимуть місце й далі, але того, про що говорять у своєму зверненні вчені з академій наук, не буде. В історії Землі тотального льодовикового періоду взагалі ніколи не було. В той час, коли Європа була вкрита кригою, в Антарктиді росла трава. Таке явище було пов’язане з поворотом земної осі, який стався в результаті падіння на Землю великого космічного тіла. Але різкого зниження глобальної температури не було. 

Підземні міста, закриті теплиці і заводи з опріснення морської води

— В одному з інтерв’ю «УМ» ви говорили про те, що люд­ству необхідно вчитися будувати міжгалактичні кораблі для пошуку нової космічної домівки, аби врятуватися від проблемного Сонця. Але ж навіть якщо такі літальні апарати з’являться, полетіти зможуть не всі. Чи є якісь більш земні способи порятунку від цих глобальних катаклізмів?

—   Уже зовсім скоро на Землі буде дуже складно вести сільське господарство звичним способом, оскільки з кожним роком нестабільність погодних умов буде тільки зростати. Посухи і повені наступатимуть, змінюючи одна одну. Нищівні буревії стануть нормою. Саме тому вся промисловість повинна зайнятися будівництвом закритих споруд для вирощування сільськогосподарських культур.   

Через два десятиліття погодні умови перешкоджатимуть польотам літаків, оскільки бурі та урагани виникатимуть спонтанно і майже не прогнозовано. Зараз часті падіння літаків та вертольотів сприймаються як випадкові явища, але з часом кількість катастроф по­стійно зростатиме. Людям доведеться або згорнути авіагалузь, або створити літальні апарати з підвищеним рівнем захисту. 

— Сонячні викиди в атмосферу, вочевидь, погіршуватимуть і якість питної води? 

— Безумовно. Хлорка, фосфор, сірка та інші шкідливі речовини через кілька десятиліть почнуть потрапляти з атмосфери Землі в усі відкриті водоймища, отруюючи їх. Без додаткової очистки споживати таку воду буде неможливо. Саме тому вже зараз потрібно будувати потужні фільтраційні промислові об’єкти. Спочатку вони можуть розташовуватися на берегах глибинних річок та озер. Але пізніше ці водоймища пересохнуть, тому очисні споруди з функцією опріснення води доведеться зводити на берегах морів та океанів. 

— А як ви ставитеся до теорії великого переселення? Там ідеться про потенційний ріст рівня води у морях та океанах, що призведе до затоплення прибережних міст. Це змусить місцевих жителів шукати нові території для життя. 

— На жаль, цього не минути. Найбільше постраждають люди в тих країнах, де вже сьогодні середня температура сягає 40 градусів і вище. Через кілька десятиліть там стане ще спекотніше. Така ситуація — несумісна з фізичним існуванням людини. 

— І куди можна втекти?

—  Перші сто років найсприятливішими для проживання будуть райони, що розташовані високо в горах і на березі Північного Льодовитого океану. Великі острови останнього також слугуватимуть прихистком для переселенців. А ось у північних районах Азії з різко континентальним кліматом виникнуть дуже серйозні проблеми. Спека там супроводжуватиметься лісовими пожежами. Контролювати цей процес буде практично неможливо. 

— А що чекає територію України?

— У районах з помірним кліматом, у тому числі й у нашій країні, протриматися відносно безбідно можна буде лише перші 100 років. Але для цього потрібно зводити невисокі будинки (не вище 5-6 поверхів) з герметичними приміщеннями і системами очистки повітря. Зв’язок між будівлями повинен здійснюватися за допомогою підземних ходів та з використанням електромобілів й інших екологічно чистих засобів пересування. 

Через сотні років розтане майже все крижане покриття Антарктиди, і народи почнуть переселятися саме на цю територію. Вочевидь, останні земляни найдовше протримаються саме там. Але й їм рано чи пізно все одно доведеться будувати підземні міста, аби сховатися від проблемного навколишнього простору. Ці мегаполіси повинні являти собою екологічні системи із забезпеченням замкнутих біологічних і механічних циклів. У першу чергу це стосується систем очистки повітря та води. Необхідною умовою виживання стане доступ до природних підземних озер iз чистою питною водою. Але і та потребуватиме додаткової фільтрації.

— Просто якась голлівудська фантастика....

—  На жаль, ні. Це реальний хід подій, що очікує Землю вже в близькому майбутньому. Тому мені дуже шкода, що вчені, які вивчають проблеми глобального потепління, пов’язують його з впливом парникових газів. Вони фактично марнують час. Такий вплив існує, але він мінімальний. До того ж, вивчаючи цю проблему, науковці теж припускаються помилок. Стабілізація процесів утворення парникових газів у земних умовах станеться дуже нескоро.

На Землі дедалі інтенсивніше горітимуть ліси і торф’яники. І лише після того, як згорять дощенту джунглі й тайга, можна буде говорити про стабілізацію земних парникових газів. Словом, астрономічні спостереження, які проводять учені при допомозі складних сучасних приладів, не викликають сумнівів. Але як тільки справа доходить до трактування фактів, то жодне з них не відповідає дійсності. Це можна сказати не лише про глобальне потепління і новий Льодовиковий період, а й масу інших наукових гіпотез.