Стати пророком у власній вітчизні досить непросто, але саме таку місію вже три роки поспіль виконує на сторінках «УМ» чернігівський астрофізик Анатолій Іванов. Багато його наукових відкриттів та гіпотез підтвердилися практикою, тому було б великою помилкою не отримати від нашого постійного автора коментар найбільшої космічної інтриги 2012 року — обіцяний кінець світу древнім народом майя. Як з’ясувалося, і з цього приводу Анатолій Григорович має чітку обґрунтовану відповідь, яка вкотре доводить універсальну цінність його наукових праць.
Кінець світу знову переноситься
— Анатолію Григоровичу, недавно учені НАСА почали схилятися до думки, що на процеси глобального потепління визначальний вплив має саме життєдіяльність Сонця, а не кількість техногенних викидів в атмосферу, як вважалося досі. Але ж ви писали про це у своїй науковій праці «Живий організм Всесвіту» ще дев’ять років тому. Виходить і життя, і науковий світ поступово підтверджують ваші відкриття.
— Дійсно, НАСА почала висловлювати таку думку після того, як дослідницькі супутники протягом останніх десяти років накопичували інформацію про так звані парникові гази в атмосфері Землі. Ці дані свідчили про те, що вплив людської діяльності на процеси потепління мінімальні. Але НАСА дійшла до цього висновку тільки завдяки спостереженням, які проводилися із застосуванням надсучасної техніки. А мої висновки базувалися на основі теорії циклічної діяльності зірок і галактик, розробленої мною майже десять років тому.
На жаль, процеси потепління мають незворотний характер, і ситуація увесь час буде тільки погіршуватися.
— Якщо Сонце дійсно приведе до загибелі людської цивілізації, то, можливо, це станеться якраз 21 грудня 2012 року, коли, за пророцтвом народу майя, земляни переживуть щось на зразок Апокаліпсису? Розшифровка надпису ще на одній древній знахідці — цеглині з храму Комалькалько в Мексиці з подібною інформацією — тільки додала ажіотажу. Так чого ж нам чекати насправді?
— Народ майя проживав у північній частині південноамериканського континенту приблизно до 830 року нової ери і володів значно більшими знаннями щодо механізмів функціонування Всесвіту порівняно з сучасним людством. Я спробую це довести. У моїх статтях уже йшлося про народ догонів. Він володів знаннями, що наразі не доступні сучасній астрофізиці. І догони, і майя — це нащадки людей, які прибули на Землю з інших зоряних систем. Швидше за все, дата 12 серпня 3114 року до нової ери, про яку згадується у пророцтві, є днем, коли майя прибули на Землю.
Інопланетні прибульці досконало володіли знаннями щодо циклічності життєдіяльності зірок і галактик. У своєму пророцтві вони говорять про 21 грудня 2012 року, коли бог війни і відродження Болон–Йокте спуститься на Землю. І далі йдеться про шостий період життєдіяльності Сонця, що почнеться саме наприкінці 2012 року. Причиною цього, за даними майя, стане так звана Блакитна Зірка.
Як тільки була озвучена ця інформація (за нею, згадана зірка нібито прилетить до нашої Сонячної системи і накоїть страшної біди), народ кинувся на її пошуки. І хоча подібний ентузіазм i досі не увінчався успіхом, майя усе одно були праві. Ця голуба нейтронна зірка, за космічними мірками, дійсно поруч iз нами, але міститься всередині Сонця. Її діаметр сягає приблизно 27 кілометрів. Саме вона обумовить катастрофічне потепління і призведе до загибелі людської цивілізації. Про неї вже йшлося у моїй науковій праці «Живий організм Всесвіту», де описано всі шість циклів Сонця, згаданих у древніх пророцтвах. Перший цикл — це утворення нейтронної зірки з електромагнітного випромінювання квазара. Другий — поява протонової оболонки. Третій — утворення темної твердої кори з протонової оболонки. Четвертий — руйнування цієї кори і спалах нейтронної зірки, що знаходиться в центрі зірки під корою. П’ятий — виникнення нової протонової оболонки. І шостий — процес перетворення протонової оболонки на темну тверду кору. Саме про приблизну дату початку шостого циклу Сонця і повідомили майя. У цей період збільшуватимуться викиди гарячої речовини і на орбіти Світила, і в космічний простір. Поступово гаряча речовина поглине Землю.
Отже, дата 21 грудня 2012 року не означає день кінця світу, але водночас є символом початку більш інтенсивних викидів гарячої речовини з надр Сонця.
До речі, Нострадамус у своїх пророцтвах називав дві дати ймовірного Апокаліпсису — 1999 та 3797 роки. І оскільки одну з них ми вже благополучно пережили, то знаменитому віщуну закидають неточність. Але, гадаю, він теж мав на увазі саме процес активізації сонячної діяльності. Різниця з 2012 становить усього 13 років. Але межу початку більш активної поведінки Сонця можна визначити тільки з точністю у десятки і навіть сотні років.
— У порівнянні з вічністю — і справді дрібничка.
— Ось–ось. Тому Нострадамус не помилявся. А дата 3797 рік нової ери, швидше за все, означає повне припинення існування людства на Землі. І це повністю збігається з моїми теоретичними розрахунками. Отже, інформація про Блакитну Зірку і наслідки її життєдіяльності, якою володіли майя, неспростовно свідчить про те, що вони дійсно прибули на Землю з іншої зоряної системи.
Як знайти те, чого немає?
— Анатолію Григоровичу, з кінцем світу ми вже розібралися, а тепер давайте повернемося до його початку. В інтерв’ю «УМ» ви не раз скептично відгукувалися про роботу адронного колайдера, завдяки якому вчені намагаються змоделювати момент великого вибуху, що нібито й став причиною створення світу. Ви не раз ставили під сумнів доцільність подібних експериментів, але європейське дітище потроху працює, видаючи певні результати. Прокоментуйте, будь ласка, останні новини ЦЕРНу.
— На жаль, очікувані та реальні результати експериментів на ВАКу не збігаються, бо сучасна наука про макро– і мікросвіт перебуває у стані глибокої кризи, рухаючись хибним шляхом. Причина в тому, що на початковій стадії пізнання світу було допущено кілька грубих помилок. Ці помилкові уявлення про навколишнiй світ стали основою для подальшого розвитку науки у неправильному напрямi. Я в жодному разі не звинувачую видатних учених, які йшли непізнаними шляхами. Але наступні покоління науковців замість того, щоб зупинитися, озирнутися і виправити трагічні неточності, вперто повторюють неправильні тлумачення результатів експериментів і спостережень. Це зрештою і завело науку в глухий кут.
Наприклад, дуже грубу помилку в тлумаченні явища червоного зміщення у спектрах зірок і галактик зробив видатний американський астрофізик Хаббл. Виявивши, що зірки віддаляються від нас, він припустив: Всесвіт розширюється. А коли помітив, що в деяких галактиках уся їхня матерія відділяється зі швидкістю, близькою до швидкості світла, то остаточно дійшов висновку про ймовірність Великого Вибуху. Але це була трагічна помилка! Ні зірки, ні галактична матерія нікуди від нас не тікають.
Насправді ж під час руйнації своєї твердої темної кори кожна зірка галактики перелітає на нижчу орбіту по відношенню до центру галактики. Це явище якраз і забезпечує процес стиснення останніх. Більше того, вже визначена швидкість, з якою такі зірки можуть рухатися від нас. Але сучасна астрофізика вважає, що вони летять після зіткнення зіркових пар із зірковими скупченнями, з чим я категорично не згоден. Іноді зірки дійсно віддаляються, але летять не в якусь далечінь, а до центру галактики, що завжди на місці.
На заключній стадії стиснення галактики майже вся її матерія збирається у центрі у вигляді величезної чорної дірки. І коли частина матерії, не поглинута чорною діркою, наближається до неї, то швидкість такої матерії може досягати швидкості світла. Наближаючись до такої чорної дірки у центрі галактики, матерія неминуче починає рухатись майже зі швидкістю світла. І в цьому випадку матерія рухається від нас не в потойбічний світ, а до центру своєї галактики. Зібравши усю матерію, чорна дірка перетворюється на квазар, після чого галактика починає новий цикл своєї життєдіяльності. У Всесвіті ніщо не стоїть на місці.
У свою чергу так зване реліктове випромінювання на різних стадіях розвитку кожної галактики має своє визначене тимчасове значення і пов’язане зі спалахом квазара. Великий вибух тут ні до чого, його насправді ніколи не було. А перетворення чорної дірки центра галактики на квазар відбувається у кожній галактиці раз на сотні мільярдів років, і таких перетворень за увесь час існування Всесвіту насправді було вже безліч.
Хочу зупинитися ще на одному абсурді, який стосується неіснуючої темної матерії і темної енергії. На їх пошуки витрачаються величезні кошти. Не так давно з’ясувалося, що галактики значно масивніші, ніж вважалося раніше. А тут iще за допомогою методу лінзування виявили безліч темних галактичних об’єктів, приплюсувавши сюди ще й неіснуючі частинки суперсиметрії. І пішло–поїхало. Давай темну матерію! А насправді темні об’єкти — це зірки з темною корою, яких більше, ніж сяючих зірок, бо період темної кори у кожного космічного об’єкта набагато довший, ніж період відкритої поверхні. Галактики повинні бути масивнішими, ніж вважалося раніше, і це ще один неспростовний доказ правильності моєї теорії функціонування Всесвіту. Темної матерії, як і темної енергії, ніколи не існувало. Тож не треба витрачати кошти на пошук того, чого немає.
ДО РЕЧІ
У Вікіпедії зібрано близько ста «кінців світу», які людство благополучно пережило в різні роки. Ще з десяток «гапликів» землянам заготували різноманітні пророки на майбутнє. Зокрема:
* 2014 — астрофізик із Кембриджського університету Альберт Шервінський напророчив загибель Землі від гігантської хмари космічного пилу. Правда, жодного фото цього науковця або детальної інформації про нього в інтернеті нема, нічого не знає про пана Шервінського і сайт Кембриджа;
* 2018 — за пророцтвом Нострадамуса, саме на цей рік припаде початок ядерної війни;
* 2036 — астероїд Апофіс наблизиться на таку небезпечну до Землі відстань, що ймовірне зіткнення;
* 2060 — Апокаліпсис, розрахований у 1704 році Ісааком Ньютоном по біблейській книзі Даниїла;
* 2892 — на цей рік припадає кінець світу за пророцтвом російського монаха–віщуна Авеля (1757—1841).
* 3797 — ще одна дата кінця світу від Нострадамуса
Комментариев нет:
Отправить комментарий