Астрофізік Іванов Анатолій Григорович: Трагічна загібель Трипільської цивилізації

Трагічна загибель Трипільської цивілізації

Трипільська цивілізація трагічно загинула 7,5 тисяч років тому під час катаклізму, який стався внаслідок падіння на Землю в Казахстані крупного первинного метеориту.

 Астрофізик Іванов Анатолій Григорович

 Автор цих рядків написав вже чотири наукові статті про Трипільську цивілізацію, в яких виклав невідому для сучасної науки стародавню історію появи і існування на українській території цієї цивілізації. Ось ці статті: «Стародавня історія до появи Трипільської цивілізації в Україні і в сусідніх з нею західних районах», http://blog-astrofizika.blogspot.com/2018/02/blog-post_9.html;  «Трипільська цивілізація та її трагічна загибель», http://blog-astrofizika.blogspot.com/2018/02/blog-post_7.html ; «Трипільські «біноклі» та їхнє призначення»,  http://blog-astrofizika.blogspot.com/2018/02/blog-post_4.html; «Тваринницькі ферми і неіснуючі храми трипільців»,  http://blog-astrofizika.blogspot.com/2018/02/blog-post.html .

  В своїх публікаціях автор неодноразово писав про те, що без правильних астрофізичних знань археологічна наука і стародавня історія земної цивілізації перетворюються на мертві науки. Ще одним доказом цього є помилкові висновки археологів і істориків щодо результатів розкопок на території існування Трипільської цивілізації. Всі артефакти і інформація про цю цивілізацію трактуються неправильно, а трипільців видають за нащадків диких племен. Про все це написано в попередніх статтях автора.

Особливо грубо була перекручена історія загибелі Трипільської цивілізації, коли її дослідники почали стверджувати, що трипільці спалювали все і, в тому числі, свої будинки і йшли в невідомі краї.

  Що ж насправді відбулось в ті стародавні часи? І чому раптово загинула Трипільська цивілізація? В своїх згаданих вище наукових статтях автор вже писав про те, що пожежі, які знищили Трипільську цивілізацію, були викликані падінням на Землю величезної кількості розпечених тектитів. А ще раніше в десятках своїх наукових статей автор писав про те, що Другий Всесвітній потоп був викликаний падінням на Землю крупного астероїда або метеорита.

  Ймовірно, автору нарешті вдалося виявити місце падіння космічного тіла, внаслідок чого стався Другий Всесвітній потоп і загибель багатьох цивілізацій на Землі. Це місце відоме сучасним ученим, але вони і досі ведуть суперечки щодо наслідків падіння цього метеориту, часу падіння, його складу і тому подібне. Мова йде про кратер Жаманшин в Іргізьському районі Актюбінської області в Казахстані. Розмір внутрішнього кільця цього кратера дорівнює до десяти кілометрів в діаметрі. Офіційна наука вважає, що кратер утворився внаслідок падіння кам’яного метеорита діаметром 200-400 метрів. Глибина кратеру після падіння була від 500 до 1000 метрів. На рисунку 1 розміщена фотографія цього кратеру.

 

  Рис. 1. Фотографія кратера Жаманшин. 

  Йдуть суперечки щодо дати цієї події. Спочатку учені говорили про 53 мільйони років, потім про мільйон років. Але найближче до правильної дати падіння метеорита, скоріш за все, наблизився російський учений, доктор геолого-мінералогічних наук Є. П. Ізох. Він вважає, що це падіння відбулось приблизно 10 тисяч років тому. Але до цього питання автор повернеться трохи нижче. Ось що написано на російській мові ( і перекладено автором на українську) про цю подію в одній із статей в Інтернеті: «Гігантський тиск і неймовірна температура зруйнували поверхню планети. На якийсь момент земна кора на маленькій ділянці Приаралля стала рідкою. По розплавленій магмі пішли хвилі. Ударна хвиля здибила породи, зсунула, перекинула шар… Величезна сила піднімала в повітря брили розмірами з будинок і відкидала їх на відстань в декілька кілометрів від епіцентру вибуху, на планету пролився вогняний дощ. Планета здригнулась, щось в її русі змінилось».

   Процес зіткнення великого метеорита або астероїда з Землею описаний автором в його науковій праці «Живий організм Всесвіту» п’ятнадцять років тому, в книзі під тією ж назвою і в десятках наукових статей, розміщених в Інтернеті. Ось деякі з них: «Комета Галлея – дочь Земли», https://polpravda.com/kometa-galleya-doch-zemli/8263;  «Всемирные потопы и цунами», https://polpravda.com/vsemirnye-potopy-i-cunami/8557;   «Формирование водосодержащих комет», https://polpravda.com/formirovanie-vodosoderzhashhix-komet/8267.  

  В наведенному вище уривку процес зіткнення описано майже так, як автор описував його в своїх наукових статтях багато років тому, але треба зробити деякі уточнення. Скоріш за все, метеорит пробив земну кору і дістався нижньої мантії Землі на глибині біля 900 метрів. Хвилі дійсно супроводжували процес руйнації кори, але головною причиною був величезний тиск в мантії, який багаторазово виріс після зустрічі з метеоритом. Автор робить ще одне важливе припущення. Скоріш за все, в місці удару метеорита під землею було озеро, або товстий шар води. Внаслідок цього вода могла потрапити в розпечену магму слідом за тілом метеориту. Тоді все могло статись так, як під час народження комети Галлея 13 тисяч років тому. А щодо великих брил і вогняного дощу, то в цьому уривку все описано правильно.

  Тепер можна уточнити, що ж насправді впало на Землю в Казахстані. В самому кратері і навколо нього не знайдено уламків, які містять залізо і нікель, але автор стверджує, що це був первинний метеорит, який містив в собі не тільки залізо, але і кобальт та іридій. Про те, як формуються метеорити і астероїди в кожній зоряній системі Всесвіту йшла мова в статті автора «Как формируются метеориты и астероиды»,    https://polpravda.com/kak-formiruyutsya-meteority-i-asteroidy/8269.

   Куди ж поділися ці важкі елементи? Невже метеорит потонув у магмі? Ні, майже все тіло метеорита було викинуто з отвору в земній корі разом з «плюмом». Але воно розпалося на великі шматки, які піднялися високо вгору. Викид був не настільки потужним, як під час народження комети Галлея, тому шматки метеорита не набрали навіть першої космічної швидкості. Вони вилетіли з отвору зі швидкістю 6-7км за секунду, піднялись на висоту 100-200 кілометрів, а можливо і вище, і впали на Землю через 4-5 годин. І впали вони на Землю в західному напрямку через те, що Земля обертається з заходу на схід.

  Ці шматки метеорита залишили по собі кратери на острові Сааремаа в Естонії. Найбільший кратер з дев’яти кратерів має назву «Каали». В цих кратерах знайшли уламки метеоритів, які мають в своєму складі до 8,3 процентів нікелю та інші елементи.  На рисунку 2 розміщена фотографія кратера Каалі.

 Рис. 2. Фотографія кратера Каалі.

 Ще один уламок Жаманшинського метеорита впав в Єгипті. Цей кратер має назву «Каміл». І в цьому кратері знаходять уламки, які містять в своєму складі нікель, кобальт, германій, галій, іридій. Навколо кратера знайдені осколки скла. Автор не буде вдаватись до детального викладення інформації про ці кратери, бо вона є в Інтернеті. На рисунку 3 розміщена фотографія кратера Каміл.

Рис. 3. Фотографія кратера Каміл.

  Тепер можна повернутися до визначення дат утворення кратерів в Казахстані, Естонії і Єгипті. Щодо кратерів на острові Сааремаа, то учені сходяться на думці, що вони утворилися приблизно 7,5- 7,6 тисяч років тому, хоча були деякі суперечки. Дату утворення кратера Каміл учені теж визначають неоднозначно: 5-10 тисяч років тому, але в середньому теж виходить 7,5 тисяч років. І, нарешті, кратер Жаманшин. Скоріш за все, він був утворений теж 7500 років тому. І тоді все стає на свої місця.

  Після падіння метеорита в Казахстані відбулось миттєве гальмування обертання Землі навколо своєї осі, води морів і океанів пішли на сушу і стався Другий Всесвітній потоп. Розпечені тектити, які вилетіли з отвору в корі разом зі шматками метеорита, теж полетіли в західному напрямку і випали на територію України і територію всієї Південної і Центральної Європи до Балтійського моря. До цього додались наслідки утворення кратерів в Естонії і Єгипті. Безумовно, тектити зовнішнього шару тектитової хмари під час польоту трохи охололи, але знову розігрилися в атмосфері при падінні. 

  Головний удар прийшовся на територію України. На неї дійсно випав вогняний дощ і все спалив. Майже всі трипільці загинули. Вижила невелика кількість людей півдня України, хоча і в цих районах виявляють поховання, в яких небіжчики лежать в скрюченій позі, як люди, які загинули під час пожежі (поза боксера). Скоріш за все, трипільці, яким вдалося вижити, на невеликих судах дісталися острова Крит і заснували там цивілізацію. Але їм довелося чекати декілька днів поки води Всесвітнього потопу повернуться на свої місця і тільки тоді відправлятися в плавання. В своїх наукових статтях автор уже згадував про зв’язок Трипільської і Критської цивілізацій.

  Скоріш за все, люди, які проживали на тернах Європи теж загинули. Адже до вогняного дощу додались води Другого Всесвітнього потопу, які пішли у східному напрямку і затопили дуже велику територію. В Біблії згадується, що під час Всесвітнього потопу вода дійшла до гори Арарат. Скоріш за все, так і було.

 Є ще дуже важлива інформація щодо дати Другого Всесвітнього потопу. Багато стародавніх цивілізацій розпочали відлік початку світової ери приблизно 5500 років до нової ери: Візантійська – 5508 р. до н. е.; Олександрійська – 5493; Антіохійська – 5969 р. до н. е. Ця інформація дозволяє остаточно визначити точну дату Другого Всесвітнього потопу. Цей катаклізм стався 7500 років тому.

Другий Всесвітній потоп завдав непоправної шкоди процесу розвитку земної цивілізації. Вогняний дощ знищив Трипільську цивілізацію. Але родючі українські землі недовго залишались безлюдними. Пройшли сотні років і на цих землях з’явились перші скіфи. Хто вони? Звідки прийшли? На ці запитання автор дасть відповідь в наступних статтях.

  11. 02. 2018 року, м. Чернігів.