#АстрофизикИвановАнатолий #Трійця #заповіді #Trinity #Commfndments Свята бесіда

                Свята бесіда

         Марії Чернієнко присвячується

          

   Христос воскрес… Минуло сорок днів.

   І день настав для радості й печалі.

   Той, хто людей від гріху боронив,

   Почав свій шлях в благословенні далі.

 

   Прощай Земля! Я скоро повернусь.

   Чекає батько. З радістю чекає.

   На його поклик серцем відгукнусь.

   І ось уже Земля в імлі зникає.

 

   Безодня відступала, даючи

   Святу дорогу до Святого Трону.

   Велику радість в серці несучі,

   Долав Христос останні перепони.

 

   І ось жадана зустріч. Добрий час!

   Христос смиренно посхиляв коліна.

-         Спасибі, сину, - сина перший раз

Торкнувся батько, - ми тепер єдині.

 

-         Прохання в мене, - відповів Христос,

-         Я Землю бачив понад тридцять років.

Багато крові і людських кісток

Не позбавляють Землю від пороків.

 

Хвороби, бурі, часом землетрус

Збирають врожаї людського горя.

А війни не спиняються чомусь,

Зливають кров у нескінченне море.

 

Ти можеш все. Зроби щоб люте зло,

Яке шматує людство кожну днину,

Від щастя відокремлено було,

Забралось геть, і зникло за хвилину.

 

- Ходім зі мною, - мовив Бог-отець,

- Тут недалеко в зоряній системі,

Якщо летіти тільки навпростець,

Планета для розмов на нашу тему.

 

Ось і вона. Уважно придивись.

А потім поговоримо з тобою.

Я розповім тобі, що я зробив колись,

Щоб люди жили в мирі між собою.

 

-         Така ж красива, як моя Земля,

Та тільки, що це? Тут нема спокою.

Там мати залишила немовля,

Там знову в битвах кров тече рікою.

 

Тут навіть гірше, ніж в земних людей.

Тут зло завжди добро перемагає.

Невже у нас нема нових ідей?

Чи справді з цього виходу немає?

 

-  Все правда, синку, так воно і є.

Колись давно я вирішив надалі

Звільнить людей, нехай життя своє

 Вони ведуть без горя і печалі.

 

Я знищив зло. Лишив лише добро.

І буйно розцвіла мала планета.

На ній любові й радості тавро

Засяяло, як золота монета.

 

Та потім в них з’явився алкоголь.

І світло потемніло від туману.

Я звів його, продовжуючи роль.

Тоді вони пішли шукать дурману.

 

А потім все вернулось, як було.

Жадоба влади знову взяла гору.

І поле битви знову загуло.

Війна складала трупи без розбору.

 

Вся справа в людях, тільки в них самих..

Якщо у них на це не буде волі,

Ніхто не порятує їх від лих,

Ніхто не полікує їх від болю.

 

І ось тоді я заповіді склав.

Прості закони для життя людського,

Щоб кожен в серці лихо подолав,

Не забував надалі, більш нічого.

 

Ну, ось, наприклад, шоста – не убий.

І зразу половини зла не стало.

Уже не станеться жорстокий бій,

Жадоба помсти назавжди пропала.

 

Ну, що простіше – тільки не кради.

І зразу лиця радістю засяють.

І зникнуть тюрми, огорож ряди,

Від щастя люди радо заспівають.

 

Для того, щоб назавжди зникло зло,

Втручатись нам з тобою не годиться.

І, справді, людям тут не повезло,

Бо зло з добра тоді почне плодиться.

 

А кров твоя і муки на хресті

Не марні жертви для людської долі –

Свій перший гріх їм довелось нести б,

Якого не позбавились ніколи б.

 

Ти все зробив, і слово за людьми.

Від них залежить – бути чи не бути,

Здолати гріх і вийти із пітьми,

І Боже слово в решті-решт почути.

 

Ходімо, сину, хай цвіте Земля.

І Дух святий їй в цьому допоможе.

Ми завжди поруч, пропаде імла,

І людство з Богом в серці переможе -.

 

10. 06. 2004 року, м. Чернігів, Іванов Анатолій Григорович.

https://www.facebook.com/profile.php?id=100003372736052

https://twitter.com/i_astrophysics